Уманська Районна Державна Адміністрація Черкаської області
Уманський район, Черкаська область

Туризм

Уманщина – досить цікавий регіон. Історія краю бере свій початок ще з первісного ладу. Численні археологічні дослідження засвідчують, що давня людина з’явилася тут ще за часів пізнього палеоліту. Шість тисяч років тому землі Уманщини були осердям першої на європейському континенті хліборобської цивілізації – Трипільської культури.

На території району працює 4 музеї:

Музей-садиба К.М.Дерев’янка в с.Косенівка, який відкрито 2 вересня 2005 року до 60-річчя закінчення ІІ світової війни;

Ладижинський краєзнавчий народний музей, відкрито 8 травня 1974 року, загальна площа складає 211 кв.м., музей знаходиться в бувшому приміщенні дитячого садка, розташований на двох поверхах приміщення;

Музей І.Д. Черняховського в с.Оксанина, збудований на честь 70-річчя з дня народження І.Д. Черняховського у 1976 році;

Музей народного побуту та етнографії в селищі Бабанка відкриття якого відбулось 15 жовтня 2005 року в приміщенні колишньої дитячої музичної школи. Музей відіграють важливу роль у збереженні надбань минулого, встановленні національного самоусвідомлення через постійно діючі експозиції, які містять архівні матеріали, фотоматеріали пов’язані з пам’ятниками історії, культури, архітектури в різні періоди творення нашої держави. Експозиції музеїв постійно поновлюються новими експонатами.

Перелік готелів, мотелів:

  • Туристичний комплекс „Позитив”, Черкаська область, Уманський район, с. Городецьке
  • Комплекс відпочинку ”Гонтів яр”, Черкаська область, Уманський район, с. Піківець
  • Туристичний комплекс ”Гуляй поле”,Черкаська область, Уманський район, с. Родниківка
  • Туристичний комплекс ”Шинок на околиці”, Черкаська область, Уманський район,с. Полянецьке

ТУРИСТИЧНІ ОБ'ЄКТИ 

Водяний млин

Водяний млин, який досі функціонує знаходиться в с. Коржова. За свою 200-літню історію механізм млина майже не змінився, помел зерна здійснюється за тим самим принципом,за яким це робили наші предки.

У 1825 році розпочали будівництво панського палацу та водяного млина польські магнати Рафаловичі. Побудовано двоповерхове приміщення, великий міст з дерев’яними корінними та поверхневими затворами, міст над млинівкою. Для того, щоб споруда функціонувала,довелося змінити русло річки Ятрані. Було прокладено нове річище, з якого потік води направили на водяну турбіну. Старе річище перекрили стометровою греблею.

В радянські часи млин був власністю колгоспу. Однак, вже у  часи незалежності млин став приватним.

Сьогодні Коржівський водяний млин – не тільки унікальна пам’ятка українського млинарства, а й цікавий туристичний об’єкт «зеленого туризму», який з’явився внаслідок реалізації спільного українсько-польського проекту «Розвиток сільського мікропідприємництва в Україні» за підтримки Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща.

 

«Таємничі сліди на камені»

Невеличке село Коржовий Кут, в якому нині близько півтори сотні жителів, розташоване за 23 кілометри від райцентру - міста Умані .

Колись, ще в незапам’ятні часи, під селом, на березі річки Ревухи вийшли на поверхню древні граніти, на яких чітко виступили відбитки людських ступнів. Вони, розповідають віруючі, належали Діві Марії, Миколі Чудотворцю та дитині, котра була з ними. Люди вірять, що ці сліди зцілюють від багатьох хвороб, а камені дають людині енергію до життя, очищають душу від негативного впливу цивілізації. А ще у мальовничій долині, що занесена до реєстру природних див України, ростуть 280 видів цілющих трав.

В тім, що сліди на камені мають надприродну силу, сходяться й священики, й екстрасенси. У Коржовому Куті справді відбувалися дива. Так і у тридцятих роках, коли люди вмирали від голоду, а через засуху зосталися без води, біля цих каменів один з колодязів наповнився цілющою вологою. І, кажуть, в тому колодязі люди побачили лик Божої Матері.

Свято - Георіївський жіночий монастир

Монастир був заснований на початку XX століття. Він був чоловічий і проіснував до кінця 1920-х років. Після його закриття монастирські приміщення були зруйновані так, що не лишилося ані сліду. З 1997р. монастир відроджується як жіночий. Був викопаний святий колодязь, зведена каплиця св. Георгія Побідоносця, розпочато будівництво церкви святителя Софронія Іркутського. 27 грудня 2002 р. було прийнято рішення священного Синоду УПЦ про відкриття Свято-Георгіївського жіночого монастиря.

Церква Святої Параскеви

Церква побудована 1833 року в с. Родниківка. Красивий, хоч і типовий для початку 20 століття храм, зведений у «цегляному» стилі (один із різновидів модерну) на місці дерев’яної церкви. В радянські часи церква була частково зруйнована, але в 90-ті роки минулого століття сільська громада її відновила. Нині це пам’ятка архітектури місцевого значення.

Козацька дерев’яна церква

Храм Покрови Пресвятої Богородиці – така її повна назва. Церкву почали будувати 1761 року. Із самого початку вона була повністю дерев’яною. Будівництво тривало 5 років. Освячували новозбудований храм 14 жовтня 1766 року - якраз на свято Покрови Пресвятої Богородиці. 

Пам’ятка дерев’яного зодчества простояла майже три століття. Її не зруйнували в часи польського панування у ХІХ столітті, в часи атеїстичної пропаганди. Служба завжди велася українською мовою. Церква вистояла в часи більшовицького перевороту і навіть у страхітливі часи голодомору 1932 -1933 років. Коли село було окуповане фашистами у 1941 році, воно зазнало великих руйнувань, але на церкву не знялася навіть рука ворога. Після війни святиню відбудовували всім селом: ремонтували й фарбували дерев'яні стіни, зносили вишиті рушники й ікони. Невдовзі вона набула колишнього вигляду. Відновилися богослужіння. Згодом у роки радянської влади церкву було закрито і переобладнано під Будинок культури. З утвердженням незалежності Української держави її знову повернули віруючим.

У жовтні 2016 року віряни села відсвяткували 250-ту річницю з дня побудови церкви Покрови Пресвятої Богородиці. З такої нагоди сільську церкву відвідав Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, відбулася святкова літургія.

Свято-Троїцька церква

Збудова­на у середині XVII століття в с. Пугачівка.  Вона теж є своєрідним шедевром. Спору­джена тільки з дерева, вона не має у конструкції жодної металевої деталі, жодного цвяха. Будівництво  її завершено в 1761 році. Для  Черкащини вона є унікальною, оскільки церков подібного плану ( тризрубних, триверхих), колись типових для Середньої Наддніпрянщини, тут лишилось всого дві. І одна з них у Пугачівці . Наприкінці 1980 років церкву було реставровано бригадою Київської реставраційної майстерні. Свято – Троїцька церква – найстаріший православний дерев’яний храм  Уманщини. Церква  має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Церква Святої Параскеви

 Свята Параскева є покровителькою Уманського краю. Унікальна дерев’яна церква ХVІІ століття знаходиться в с. Максимівка.