Районна ветеранська організація вшанувала пам'ять воїнів 6 та 12 армій, що обороняли наш край на початку Другої світової війни
Уже більше ніж півстоліття відділяє нас від того часу, коли людство відсвяткувало перемогу над фашизмом, але трагічні наслідки тих жорстоких боїв та вражаюча кількість людських жертв і досі відзиваються щемом у серцях багатьох небайдужих. Зокрема, у нашому краї є місця масових бойових дій, в яких 6 та 12 армії Південного фронту Червоної армії стримували наступ ворожих німецьких військ на території Уманщини та Новоархангельщини Кіровоградської області у 1941 році.
8 серпня ці місця бойових дій відвідали голови первинних ветеранських організацій, представники організації ветеранів Уманського району, народний фольклорний хор «Калинонька» с. Краснопілка, а також представники структурних підрозділів районної державної адміністрації та районної ради.
Це відбулося за ініціативи голови організації ветеранів Уманського району Анатолія Дем’янчука та за підтримки районної влади.
Учасники заходу поклали вінки до пам’ятних знаків, присвячених героїзму воїнів того часу. Так, зокрема, було вшановано пам'ять захисників Батьківщини в с. Гродзево.
Зі спогадів очевидця тих воєнних подій, що в даний час очолює первинну ветеранську організацію с. Гродзево, Миколи Папірного, після розгрому фашистськими військами 6 та 12 армій, воїнів, що вижили, відправили в концтабори: весь офіцерський склад, на чолі з генералом армії П. Понєдєліним, – в концтабори Німеччини, решту – замордовано в Уманській ямі.
«В селі Гродзево, на території колишнього Петровського колгоспу, існував табір, де перебувало біля 1000 військовополонених. Вони працювали на двох місцевих кар’єрах – Піщаному та Гранітному. Я на власні очі бачив, як жорстоко над ними знущалися. За найменшу провину засуджували на найгірше покарання – розстріл», – зазначив у своєму виступі Микола Тимофійович.
Учасники поїздки також відвідали пам’ятний знак воїнам 6 та 12 армій, що вели кровопролитні бої з німецько-фашистськими загарбниками на рубежі між населеними пунктами Оксанино та Бабанка на початку серпня 1941 року. Голова Бабанської селищної ради Михайло Байда розповів, що лінія оборони проходила через села Оксанино-Новоархангельськ-Рогова-Дубова-Сушківка-Колодисте. Коли німецькі війська прорвали її в кількох місцях, армії вели важкі бої в повному оточенні, в так званому «котлі».
В архіві гуртка «Пошук» Бабанської ЗОШ I-III ступенів, що займався дослідженнями воєнних подій того часу, зберігся останній наказ 6-ї армії генерала І. Музиченка, в якому зазначається, що вже 4 серпня 1941 року противник захопив всі дороги та повністю оточив частини двох армій. Воїни виявляли неабияку мужність, завдавали ударів по німецьким частинам, які ставили собі за мету якнайшвидше дійти до Дніпра.
Не забули в цей день згадати і про значний подвиг воїнів 6-ї та 12-ї армій, які потрапили в оточення між Уманню та Новоархангельськом. У районі Зеленої Брами та с. Підвисоке, розташованого на його узліссі, містилися військові штаби оточених армій. Лісовий масив став прихистком та останнім пунктом опору військовослужбовців Червоної Армії. Кількість людських жертв була досить значною. У загальному в радянських військах тоді загинуло понад 200 тис. осіб, в полон потрапило 103 тис. бійців і командирів Червоної Армії.
Як зазначив директор народного музею с. Підвисоке Микола Баланівський, лише 6 серпня при останній спробі виходу з оточення із території Південної околиці лісу Зелена Брама (між хутором Шевченка та Урожайний) загинуло біля 5000 наших бійців.
У цей день всіма учасниками заходу було покладено вінки до пам’ятного знаку воїнам Зеленої Брами, Стелли захисників Батьківщини в с. Підвисоке та спущено вінок на річку Синюха, на якій, за свідченням істориків, відбувались особливо кровопролитні бої.
Події тих років, мужність і відвага солдатів має залишатися у пам’яті наступних поколінь.
