Звернення голови райдержадміністрації з нагоди Дня пам'яті жертв політичних репресій та Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
Шановні жителі Уманщини!
19 травня Україна вшановує жертв політичних репресій. Саме в цей день 1938 року сталася найкривавіша ніч у Києві, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини.
Великий терор 1937–1938 рр. став продовженням винищення українського народу радянським тоталітарним режимом. Спочатку голодом вбивали українських селян. Потім кулями – політичну, культурну, наукову еліту, священників.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення найкращих представників нації, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.
Репресії продовжувалися аж до 1953 року – до смерті Сталіна, після чого почала поступова, надто повільна реабілітація «ворогів народу». Але оскільки ці рішення ухвалювався ще в УРСР, то певна частина репресій, навіть вчинених позасудовими органами, все ще визначалася «обґрунтованими».
Протягом останніх років в Україні зроблено надзвичайно багато у політиці національної пам’яті. Прийнято нові закони, в яких прописана автоматична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органами – право на реабілітацію отримали ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депортований за національною ознакою.
На сьогодні на Уманщині реабілітовано понад 2 тисячі жертв репресій більшовицького окупаційного режиму, ледь не всі – посмертно. Але насправді репресованих значно більше. За архівними джерелами, в кожному селі Уманського району було репресовано десятки людей.
На жаль, це не єдиний злочин проти людства, вчинений тоталітарним режимом. 18 травня – траурний день для кримськотатарського народу. В цей день 1944 року радянська влада розпочала їх насильницьке виселення з історичної батьківщини – Криму. Жінок, дітей, інвалідів війни, ветеранів та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів і відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки.
Усього, згідно з офіційними даними, було депортовано 191 044 кримських татар, майже кожен другий із них загинув під час або в перші роки після виселення.
На жаль, і нині сотні наших земляків перебувають у полоні агресора лише за прагнення бути вільною європейською нацією. Переслідування українців і кримських татар в анексованому Криму вже набуло форми масових політичних репресій.
Завдяки співвітчизникам, які ціною власної свободи відстоюють державну незалежність, ми маємо яскравий приклад незламності духу, сили волі та любові до України.
Переконаний, що суворі реалії не зламають національного стрижня, натомість слугуватимуть об’єднуючим фактором для всієї країни.
Схилімо ж голови і помолімося за вічний спокій тих, хто загинув унаслідок політичних репресій, а також за визволення та повернення додому сучасних в’язнів.
Вічна пам’ять загиблим, честь і слава живим героям!
З повагою – голова Уманської райдержадміністрації Євгеній Данченко
