22 січня 2021 року виповнюється 102 роки підписанню Акта Злуки УНР і ЗУНР
Для українського народу, позбавленого власної державності і розділеного між могутніми імперіями, ідея соборності завжди була визначальною. Ще в середині XIX ст. перші українські політичні організації у Західній та Наддніпрянській Україні наголошували на єдності 15-мільйонного українського народу та нероздільності його земель.
Наприкінці XIX ст. ідея соборності стала наріжним каменем в ідеологічних деклараціях більшості українських політичних партій і громадських організацій. Однак можливості для її втілення відкрила Перша світова війна. Розпад Російської та Австро-Угорської імперій сприяв появі нових держав. У січні 1918 р. незалежність проголосила Українська Народна Республіка, а в листопаді 1918-го постала незалежна Західно-Українська Народна Республіка.
Лідери останньої ініціювали об'єднання. Західноукраїнська делегація розпочала переговори з гетьманом Павлом Скоропадським, а згодом продовжила з Директорією УНР. А 1 грудня 1918 р. представники обох урядів у пасажирському вагоні на станції Фастів підписали “передвступний договір”. У ньому зобов'язалися найближчим часом довершити злуку УНР і ЗУНР "в одну державну одиницю".
22 січня 1919-го на Софійській площі в Києві відбулося офіційне проголошення Акта Злуки. Наступного дня Всеукраїнський Трудовий Конгрес офіційно затвердив об'єднання західно- та східноукраїнських земель в одній державі.
ЗУНР змінила назву на Західна область УНР. Уряд УНР надавав фінансову допомогу Західній Україні на закупівлю продовольства, налагодження транспортної системи, військове будівництво і розвиток культури. Натомість УГА влітку 1919 р. підтримала Армію УНР в боротьбі з “білими” та “червоними” росіянами, спільними зусиллями дісталися Києва. Однак війна стала головною причиною, чому не вдалося реалізувати Акт Злуки. У лютому 1919 р. урядові установи УНР змушені були залишити Київ, який зайняли більшовики.
Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину - румунські, Закарпаття відійшло Чехословаччині. Незважаючи на це, дата 22 січня 1919-го стала символом демократичного, цивілізованого збирання земель в одній суверенній державі, а ідея соборності України - визначальною для наступних борців за незалежність України.
Відзначаючи 71-річницю Акта Злуки, 21 січня 1990 р. мільйони українців утворили «Живий ланцюг» між Львовом та Києвом, продемонструвавши єдність української нації, її бажання жити в самостійній державі.
"Громадяне! Тільки тоді ми будемо кричати "Слава!" вільними грудьми, коли зміцнимо нашу владу, коли настане спокій нашій землі. Всі, як один чоловік, станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших. Я як Отаман всього війська Українського кажу вам, що зо всіх боків оточені ворогами. Не слів, а діла чекає від вас Українська Народня Республіка. Доведіть своєю чесною роботою свою любов до неї, доведіть, що ви гідні сьогодняшнього свята. Я сам буду кричати з вами "Слава!", коли ні одного ворога не буде на нашій території. Перед вами пройшло Українське Республіканське Військо, котре не щадить свого життя й сил у боротьбі з ворогами. Допоможіть же і ви йому одежою, харчами. Підтримайте ж Республіку, котрій ви кричите "Слава!", не словом, а ділом".
Із виступу Симона Петлюри, члена Директорії УНР. 22 січня 1919 р.
“Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу... Для нас, свідомих українців, єсть один український народ. Україна австрійська і Україна російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу, і аби була у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї, духу розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Дніпрової течії: вона завжди опиниться у морі, які б перепони не були”.
Із політичного маніфесту “Братства Тарасівців”. 1891 р.
Інфомраційні матеріали - із веб-сайту "100 років бороби: Українська революція 1917-1921 років"